🏺 Коротка історія кубиків
Від кістяків і стародавніх кубиків до пластикового багатогранного набору на сучасному ігровому столі.
Кістки старіші за більшість ігор, які ми ще можемо назвати. Їх точне місце народження важко визначити, тому що люди в різних місцях відкрили одну і ту ж корисну ідею: позначити маленький предмет, кинути його і дозволити випадку вибрати результат.
Перед кубом
Деякі з найперших рандомайзерів взагалі не були виготовленими кубиками. Люди кидали кістки тварин, мушлі, палиці та інші предмети, різні позиції спокою яких могли сприйматися як різні результати. Кістки пальців були особливо зручні, тому що вони природно приземлялися обмеженою кількістю впізнаваних способів.
Коли шість граней стало дуже гарною ідеєю
Кубоподібні гральні кістки зустрічаються в археологічних записах кількох стародавніх суспільств. Куб надзвичайно практичний: він має шість рівних квадратів із пронумерованими сторонами, його легко пронумерувати, він добре складається та дає компактний набір результатів. Після стандартизації маркування кожен за столом може негайно прочитати результат.
Знайомий візерунок піків є лише однією візуальною мовою для цих шести результатів. З плином часу в кості використовувалися точки, цифри, символи та слова. Важливою частиною є не крапки. Це згода, що кожна стабільна грань щось означає.
Кістки стають ігровим обладнанням
Протягом століть кістки використовувалися в гоночних іграх, азартних іграх і соціальних іграх. Вони були досить дешевими для носіння та досить простими для розуміння без дошки. Той самий об’єкт міг вирішувати рух, зарахування балів або успішність ризикованої дії.
Сучасні настільні ігри розширили родину. Гральні кубики D4, D8, D10, D12 і D20 зробили зручним використання ймовірностей, відмінних від «один до шести». Рольові ігри допомогли перетворити змішаний багатогранний набір на самостійний впізнаваний об’єкт.
А потім кубик стала програмною
Віртуальний кубик не має фізичної грані, на яку можна приземлитися. Програмне забезпечення генерує випадкове значення, а інтерфейс перетворює це число на знайомий ритуал. Об’єкт змінився, але соціальна функція майже не змінилася: група хоче результату, який ніхто за столом безпосередньо не обрав.